Прес-конференція "Постать вченого"

Прес-конференція "Постать вченого"

 Життя великих людей є яскравою зіркою. Повз нього не можна пройти і не помітити. Тисячі відкриттів робили саме скромні, прості у спілкуванні і потребах, багаті на гумор і оптимізм люди. Та одна спільна риса об’єднала їх у науковому коловороті – відданість своїм переконанням.

       Відкрити перед учнями внутрішній світ творців фізики, наблизити геніїв  з їх відкриттями та всесвітньовідомими  теоріями  до школяра – ось мета, яку я прагнула реалізувати, об’єднуючи навколо себе дітей для підготовки та проведення прес-конференції «Постать вченого. Через століття і роки…»

    План дій такий. Актив учнів готує поштову скриньку, яка протягом тижня збирає питання школярів про вчених-фізиків, їх винаходи та життя. Протягом наступного тижня обрана група готує відповіді на ці питання, використовуючи все можливі джерела: енциклопедії, довідники, художню літературу, Інтернет.

   Коли виступи готові, для учнів середнього та старшого шкільного віку проводиться дана конференція, де доповідачами є самі дослідники.

  Ця форма роботи корисна тим, що вчить учнів ставити питання, шукати на них відповідь, працювати з різноманітними джерелами інформації, знаходити і виділяти головне. На основі усього цього -  будувати змістовну, логічну розповідь, набувати рис умілого оратора і , звичайно, прагнути до відкриттів.

                   

    Давньогрецький учений Архімед (бл. 287 – 212 рр. до н.е.) – видатний фізик, інженер і математик Стародавньої Греції. Він заклав основи     таких наук, як механіка і гідростатика.

    Архімед жив у місті Сіракузи на острові Сицилія. Його родич, Гієрон ІІ, був царем Сіракуз.

    Ще в юності Архімед винайшов простий водопіднімальний механізм, так званий Архімеді гвинт (спіральний шнек у похилій трубі).

    Щоб допомогти захистити Сіракузи від нападу римлян  у 215 р. до н.е., Архімед винайшов чимало бойових машин. Серед них був страхітливий «кіготь» - підйомний кран із захватом, який міг витягувати з води весельні судна і топити їх.

    Архімед загинув від руки римського солдата, коли зрадники впустили римлян до Сіракуз у 212 р. до н.е.

    Архімед математично розрахував дію важелів. Він установив, що чим далі від осі обертання прикладена сила, тим легше обертати тіло.

    Архімед відкрив, що тіла плавають на воді тому, що вода виштовхує їх угору.

    Закон Архімеда стверджує, що на тіло, занурене в рідину, діє виштовхувальна сила, напрямлена вгору і дорівнює за модулем силі тяжіння витісненої ним рідини.

    Архімед показав, що густину, або питому вагу, будь якого тіла можна обчислити, порівнявши масу цього тіла з масою води, витісненої ним при повному його зануренні в посудині з водою.

    Визначивши питому вагу корони, виготовленої для царя Гієрона, Архімед довів, що корону було зроблено з чистого золота.

    За легендою, ідея вимірювання питомої ваги осінила Архімеда, коли він приймав ванну. Він був такий приголомшений цим, що вибіг на вулицю, вигукуючи «Еврика !», що означає «Знайшов !».

    Одного разу в імператора Цао-Цао, який правив Китаєм понад 2000 років тому, виникло бажання зважити слона. Як не метушилися сановники, ніхто з них не міг нічого придумати, адже ніде не було  гігантських терезів. Коли вони визнали свою безпорадність, прийшов чоловік на ймення Чао Чун і сказав, що він може зважити слона. Він попросив: «Накажіть поставити слона у великий човен, після чого позначте рівень занурення човна у воду, потім зніміть слона, а човен завантажте камінням так, щоб він  занурився до позначки. Маса каміння дорівнюватиме масі слона». Талановитий самоук, який на багато років випередив великого Архімеда, дістав за свою пропозицію «щедру винагороду» - прихильний кивок імператора.

Альберт Ейнштейн 

    Альберт Ейнштейн (1879 - 1955) – найзнаменитіший учений ХХ ст.

    Більшу частину життя Ейнштейн провів  у Німеччині та Швейцарії, але коли Гітлер прийшов до влади в 1933 р., він переселився до США.

    Ейнштейн прославився завдяки двом своїм теоріям відносності.

    Його спеціальна часткова теорія відносності була опублікована в 1905 р., коли він працював у патентному бюро в швейцарському місті Берні.

    У 1905 р. Ейнштейн пояснив фотоелектричний ефект. На основі його ідей розроблено фотоелементи, які використовуються у телекамерах і багатьох інших приладах.

    Ейнштейн завершив загальну теорію відносності в 1915 р., коли Німеччина перебувала у стані війни.

    Ейнштейн був невдоволений своєю загальною теорією відносності, оскільки вона не включала електромагнетизм. Останні 25 років життя він вивчав проблеми космології та «єдиної теорії поля», яка включала б електромагнітні явища.

    У 1912 р. Ейнштейн здобув Нобелівську премію за роботи з теоретичної фізики.

    2 серпня 1939 р. Ейнштейн відправив лист президенту США Франкліну Рузвельту, в якому переконував президента розпочати роботи зі створення атомної бомби.

    У 1905 р. у німецькому журналі «Аннали фізики» було опубліковано статтю «До електродинаміки тіл, що рухаються», в якій висловлювалася теорія, яка пізніше отримала назву спеціальної теорії відносності. Під статтею стояв підпис – «А. Ейнштейн». Автор працював у той час експертом Бернського патентного бюро, і було йому 26 років. Його колишній учитель – Г. Мінковський, який пізніше зробив величезний внесок у розвиток теорії відносності, - був приголомшений, прочитавши статтю, але дізнавшись, хто автор, вигукнув: «Ох, Ейнштейн! Це той, який завжди тікав з лекцій; я б не довіряв йому!» А через десяток років автор статті отримував листи з адресою на конверті: «Європа. Ейнштейну». Через 40  років бібліотека конгресу США заплатила за придбання автографа цієї статті 6 млн. доларів.

    Одного разу Ейнштейна запросили до Складовської-Кюрі. Сидячи в неї у вітальні, він помітив, що два крісла біля нього пустують – ніхто не смів у них сісти. «Сядьте біля мене,»- сміючись сказав Ейнштейн, звертаючись до Жоліо, - «а то мені здається, що я в Пруській академії наук».

    Одного разу А. Ейнштейну довелося перед досить великою аудиторією робити доповідь про теорію відносності. Після виступу вченого один із слухачів заявив: «Мій здоровий розум відмовляється зрозуміти те, про що ви тільки що  говорили, тому що цього ніколи не можна побачити, не можна безпосередньо відчути». Ейнштейн  відповів: «Ваші слова нібито переконливі, проте дозвольте зауважити, що те, чого  не бачиш чи безпосередньо не відчуваєш, існує. Ваші слова про наявність у вас здорового людського розуму я можу, міркуючи по-вашому, сказати так: «Покладіть-но його сюди, на стіл – і тоді ви мене переконаєте, що справді володієте ним».»

    На початку наукової кар’єри Ейнштейна один журналіст запитав пані Ейнштейн, що вона думає про свого чоловіка. «Мій чоловік геній! Він уміє робити абсолютно все, крім грошей,»- промовила пані Ейнштейн.

    Альберт Ейнштейн любив фільми Чарлі Чапліна і ставився з великою симпатією до створеного ним героя. Одного разу він  написав у листі до Чапліна: «Ваш фільм» «Золота лихоманка» зрозумілий усім на світі, і Ви неодмінно станете великою людиною. Ейнштейн. На це Чаплін відповів так: «Я Вами захоплююсь ще більше. Вашу теорію відносності ніхто в світі не розуміє, а Ви вже стали великою людиною. Чаплін».

    Ейнштейн гостював у своїх знайомих. Почався дощ. Коли Ейнштейн зібрався йти, йому запропонували капелюха. Ейнштейн сказав: «Навіщо? Я знав, що буде дощ, і саме тому не взяв капелюха. Бо він сохне довше, ніж моє волосся. Це ж очевидно.»

    У 30-ті роки ХХ ст. Ейнштейн упритул стикається з фашизмом. Коли Гітлер прийшов до влади, Ейнштейн жив у Німеччині. Він, учений зі світовим ім’ям зараховується в розряд ворогів гітлерівського режиму. Створюється спеціальний комітет для боротьби із впливом Ейнштейна в Німеччині, видається альбом з фотографіями  противників гітлерівського режиму. Одна з перших у ньому – фотографія Ейнштейна із зазначенням його «злочинів» проти фашизму, в числі яких і створення теорії відносності. Під фотографією підпис: «Ще не повішений». Ейнштейн був змушений виїхати до США. З приходом до влади Гітлера майно Ейнштейна розграбували, його праці спалили у величезному вогнищі на одній із берлінських площ разом з книгами Гейне і Толстого, Міллера І Гете, а за його голову було обіцяно 50 тисяч марок.

 Майкл Фарадей 

    Майкл Фарадей (1791 - 1867) – один з найвидатніших учених ХІХ ст.

    Фарадей був сином бідного коваля і народився в селі Ньюїнгтон у графстві Суррей, в Англії.

    Він почав працювати як учень палітурника, але невдовзі став асистентом великого ученого Гем фрі Деві після того, як виступив з цікавими зауваженнями на одній з лекцій Деві.

    До 1830 р. Фарадей займався переважно хімією. У 1825 р. він відкрив важливу хімічну речовину – бензол.

    У 1821 р. Фарадей встановив, що магнітне поле, створюване електричним струмом, змушує магніт рухатися, і побудував перший електродвигун.

    У 1831 р. Фарадей виявив, що коли магніт рухається поряд з електропроводом, він створює (індукує) електричний струм у цьому проводі. Одночасно з Фарадеєм подібне відкриття зробив і американський фізик Джозеф Генрі.

    Використовуючи відкриту ним електромагнітну індукцію, Фарадей виготовив першу динамо-машину для виробництва електрики і цим започаткував електротехніку.

    У 1840-х рр.. Фарадей висловив припущення про силові лінії магнітного та електромагнітного полів. Його ідеї, згодом розвинені Джеймсом Кларком Максвеллом, лежать в основі багатьох уявлень сучасної науки.

    Фарадей, вірогідно, був найбільшим ученим –експериментатором усіх часів.

    В історії фізики збереглися відомості про дивних людей, ідеї яких набагато випереджали рівень науки і техніки сучасного їм століття і які відмовилися від свого пріоритету, вважаючи, що світ ще не дозрів до їх розуміння, і даючи самій історії підтвердити їх правоту. І справді, проходило кілька десятиліть, і вчені з подивом переконувалися : ідеї і принципи, які з  великим зусиллям впроваджувались в науку, були усвідомлені одиноким «посланцем з майбутнього», який побажав залишитися або невизнаним, або взагалі невідомим… 26 липня 1832 р. М. Фарадей отримав листа від «Таємничого Р.М.». Людина , яка побажала прикритися цими латинськими ініціалами, писала першовідкривачу електромагнітної індукції:»Сер! Прочитавши у звітах Інституту Вашу цікаву доповідь про магнетизм, я спробував провести експеримент, який удався мені краще, ніж я міг очікувати…» Далі йшов опис досить досконалого магнітоелектричного генератора змінного струму, за допомогою якого Р.М. зробив електролітичний розклад води. Вражений тим, що струм від магнітоелектричної машини може розкладати воду (це раніше вдавалося зробити лише за допомогою гальванічних елементів), Фарадей направив замітку Р.М. в «Філософський журнал», не звернувши уваги на конструкцію самого генератора. А вона, як виявилося, була досить досконалою, неперевершеною аж до 1860 – 1870 рр., коли Пачинотті і Грамм створили машини з кільцевим якорем. Але хто такий Р.М. так і залишилося невідомим !

    Якось у лабораторію М. Фарадея у 1800 р. зайшов міністр. Майкл Фарадей експериментував зі струмами і магнітними полями. Міністр запитав:»Яка від усього цього користь?». Фарадей відповів:»Не знаю, але впевнений, що колись уряд установить плату за це».

    Творець електродинаміки Дж. Максвелл (1831 - 1879) наполегливо підкреслював, що його заслуга полягає лише в одному: він одяг в математичну форму ідеї М. Фарадея, розвинуті в статті «Думки про променеві коливання». Цікаво, що висловлені в цій статті ідеї займали увагу Фарадея протягом 15 років, але він не наважувався їх розголошувати. Що ж спонукало Фарадея обнародувати ці ідеї? Якось одного разу в Королівському інституті мав виступати з лекцією один відомий винахідник. Увесь ранок і день доповідач готувався до лекції, але до вечора він не витримав нервового напруження і втік. Фарадей, який допомагав йому в налагодженні апаратури, вирішив урятувати становище і прочитати лекцію. Однак Фарадей уклався в менший час і, не бажаючи порушувати традиції, ризикнув протягом того часу, який залишився, поділитися зі слухачами своїми таємними думками про «променеві коливання». Після того виступу ніщо вже не заважало йому відправити в журнал статтю з викладенням ідей, які привели Максвелла до створення його знаменитих рівнянь.

    У 1938 р. члени Британського наукового товариства розпечатали знайдений в архіві конверт з листом великого англійського фізика М. Фарадея, за бажанням якого листа можна було розкрити лише через 100 років. У цьому листі, датованому 12 березня 1832 р., М. Фарадей висловив думку, що в передаванні електричних і магнітних явищ основну роль відіграє проміжне фізичне середовище. «На поширення магнітної дії потрібен час, тобто при дії магніту на інший віддалений магніт або шматок заліза впливаюча причина (яку я дозволяю собі назвати магнетизмом) поширюється від магнітних тіл поступово і потребує для свого поширення певного часу, який очевидно, буде дуже незначним. Я вважаю також, що електрична індукція поширюється так само. Я схильний припустити, що поширення магнітних сил від магнітного полюса схоже на коливання схвильованої водяної поверхні або ж на звукові коливання частинок повітря, тобто я схильний, як це зроблено відносно звуку, прикласти до магнітних явищ теорію коливань, яка є най вірогіднішим поясненням світлових явищ».

 Антуан Лоран Лавуазьє

    Антуан Лоран Лавуазьє (1743 - 1794) був блискучим французьким ученим. Його вважають засновником сучасної хімії.

    Лавуазьє обрали до Французької королівської академії наук у 25 років за доповідь про освітлення вулиць. Через рік він працював

                    над складанням першої геологічної карти Франції.

    Деякий час Лавуазьє заробляв на життя, збираючи податки у приватній компанії.

    Лавуазьє був першим, хто зрозумів, що повітря є сумішшю переважно двох газів – кисню і азоту, а вода – сполука водню і кисню.

    Лавуазьє відкрив, що вода – сполука водню і кисню.

    Лавуазьє встановив, що загальноприйнята в його час теорія горіння, в якій фігурувала особлива «теплова речовина», - флогістон, помилкова, і що насправді в горінні  бере участь кисень.

    Лавуазьє продемонстрував важливість точного зважування в лабораторії.

    Із 1776 р. Лавуазьє очолював дослідження в Королівському арсеналі, які стали основою для виробництва пороху.

    У роки Французької революції кінця ХVІІІ ст. Лавуазьє розробляв проекти народної освіти, справедливого оподаткування, пенсійного забезпечення в старості та інші соціальні проекти, що підтримують мало імущих. Але його добрі справи не врятували його. Коли Лавуазьє розпорядився про будівництво стіни навколо Парижа, щоб успішніше боротися з контрабандою, революційний вождь Марат звинуватив його в намірі позбавити Париж доступу повітря. Йому пригадали його минуле збирача податків, і в 1794 р. Лавуазьє стратили на гільйотині.

 П’єр і Марія Кюрі

    Подружжя П’єр і Марія Кюрі – французькі вчені, які відкрили природу радіоактивності. У 1903 р. за свою роботу вони були удостоєні Нобелівської премії з фізики.

    Марія Кюрі (1867 - 1934), до заміжжя Марія Складовська, народилася Польщі. У 1891 р. вона приїхала до Парижа, щоб вивчати фізику.

    П’єр Кюрі (1859 - 1906) – французький професор фізики – відкрив п’єзоелектричний ефект у кристалах. Його відкриття сприяло розробці багатьох приладів, від кварцового годинника до мікрофонів.

    У 1898 р. подружжя Кюрі встановило, що інтенсивність цього випромінювання прямо пропорційна до вмісту урану. Отже, воно має виходити  з атомів урану.

    Подружжя Кюрі назвало випромінювання атомів радіоактивністю.

    У липні 1898 р. подружжя Кюрі відкрило новий радіоактивний елемент. Марія назвала його полонієм -  на честь своєї батьківщини Польщі.

    У грудні того самого року вони відкрили радій – елемент, ще більше радіоактивний, ніж уран.

    У 1906 р. П’єр загинув, потрапивши під трамвай. Марія померла через багато років від наслідків опромінення, одержаного під час роботи з радіоактивними речовинами, небезпека яких була в ті роки невідома.

    І в приватному житті кращі вчені були простими, скромними, добросердечними людьми. Ось П. Кюрі повідомляють, що його рекомендували на орден. Він відповідає: «Прошу Вас, будьте такі люб’язні передати пану міністру мою вдячність та поінформувати його про те, що я не маю ніякої потреби в ордені, але маю велику потребу в лабораторії». Кюрі з презирством ставилися до золота як до символу багатства і влади. Маленька Ірен отримала в якості іграшки дорогоцінну золоту медаль Деві, отриману батьками від Лондонського королівського товариства. А на вечірці, присвяченій ушануванню П.Кюрі, головним заняттям винуватця торжества, за його власними словами, був усний підрахунок протягом усього вечора того, скільки в середньому фізичних лабораторій можна було б обладнати на виторг від золотих та діамантових прикрас, котрі експонували на собі пані з вищого товариства.

 Стівен Хокінг

    Стівен Хокінг (народився в 1942 р.) – англійський фізик, професор, що прославився роботами у галузі релятивістської астрофізики та космології.

    Хокінг народився в англійському місті Оксфорді та навчався в Кембриджському університеті, де тепер очолює кафедру теоретичної фізики.

    Хокінг хворий на важке органічне захворювання центральної нервової системи – аміотрофічний бічний склероз. Він може рухати лише кількома м’язами кисті та обличчя, і переміщується на електричній інвалідній колясці.

    Хокінг не може говорити, але успішно спілкується за допомогою комп’ютерного синтезатора мови.

    Книга Хокінга «Коротка історія часу»(1988) – збірник його уявлень про простір, час та історію Всесвіту з моменту Великого Вибуху. Це одна з найпопулярніших наукових книжок ХХ ст.

    Внесок Хокінга у вивчення гравітації – найвагоміший після робіт Ейнштейна.

    Хокінг зробив значний внесок у розробку теорії чорних дір – місць у космічному просторі, де гравітація настільки велика, що не випускає назовні навіть світло.

    Хокінг розробив теорію сингулярності -  неймовірно малої області в центрі чорної діри, в якій порушуються всі фізичні закони.

    Праця Хокінга заклала міцний теоретичний фундамент під уявлення про те, що всесвіт народився в результаті Великого Вибуху, який почався із сингулярності.

    Хокінг намагається побудувати квантову теорію гравітації, щоб пов’язати гравітацію з іншими фундаментальними взаємодіями (електромагнетизмом і ядерними силами).

    Стівен Хокінг – один із найславетніших сучасних учених. Його синтезований комп’ютером голос часто звучить у багатьох телепередачах, присвячених науці.

  

 Ісаак Ньютон

    Сер Ісаак Ньютон був одним з найвидатніших учених. Його книга «Математичні начала натуральної філософії» набагато більше вплинула на наукову думку, ніж будь-яка інша коли-небудь написана книга.

    Ньютон народився 25 грудня 1642 р. у Вулсторпі поблизу міста Лінкольн, в Англії. В дитинстві він часто майстрував механічні іграшки, зокрема моделі вітряних млинів і водяних годинників.

    Розробивши теорію тяжіння, Ньютон зміг пояснити, яка сила притягує один до одного всі тіла у Всесвіті.

    Ньютон стверджував, що теорія тяжіння прийшла йому в голову, коли він побачив падіння яблука з дерева. Він тоді залишав Кембридж, щоб урятуватися від чуми.

    Ньютон створив абсолютно новий розділ математики, названий аналізом. Аналіз був також розроблений Лейбніцом незалежно від Ньютона.

    Ньютон відкрив, що сонячне світло - суміш усіх кольорів.

    Відкриті Ньютоном закони руху стали найбільшим досягненням цього великого вченого.

    Ньютон ніколи не був одружений. Незадовго до смерті (помер у 1727 р.) Ньютон казав: «Здається, я був  схожий на хлопчика, що грався на морському березі й утішався тим, що іноді знаходив блискучий камінчик або незвичайну мушлю, тоді як величезний океан істини лежав переді мною абсолютно непізнаний».

    Ньютон був членом Парламенту, президентом Королівського Товариства і наглядачем Королівського монетного двору, де він розробив спосіб чеканки монет точнішої маси.

    Ньютон винайшов дзеркальний телескоп (рефлектор), який і нині використовують усі астрономи!

    Ньютон було обрано до парламенту. Пустопорожні промови мало цікавили великого вченого, і він звичайно сидів мовчки. Але під час якогось бурхливого обговорення Ньютон підвівся. Погляди всіх присутніх уп’ялися в нього. «Я попросив би закрити вікно,» - сказав Ньютон, - «тут протяг.». Це була єдина промова Ньютона в парламенті.

    Одного разу Ньютон запросив на обід свого приятеля, але був так зайнятий, що забув сказати про це служникові, і обід було подано лише на одну персону. Гість, увійшовши в кімнату і побачивши, що на столі стоїть обід, а Ньютон зайнятий обчисленням, поїв і пішов. Через годину Ньютон, дивлячись на порожні тарілки сказав: «Дивно, якби не речові докази, що стоять на столі, я міг би подумати, що сьогодні не пообідав».

    Укорінилася думка, ніби великий Ісаак Ньютон сторонився суспільної діяльності, уникав суперечок, відмовчувався в конфліктних ситуаціях. Однак факти свідчать про інше…У Кембриджському університеті здавна укорінився звичай не призначати деканами коледжів католиків. І раптом новий король, обмежений і недалекий Яків ІІ, бажаючи влаштувати деякого Албана Френсіса, змушував порушити традицію. Не насмілюючись відкрито порушити королівський наказ, члени університетської ради почали ламати голови над виробленням компромісного рішення. Але тут встав зі свого крісла Ньютон.

-         Це означає здатися ! – різко промовив він.

-         Але якщо ми відмовимо королю, нам доведеться стати перед судом, - нагадав йому віцеканцлер Печчел.

-          Раз поступившись, - уперто заявив Ньютон, - ми назавжди втратимо нашу свободу. А це для науки – загибель. Бо тоді й відносно наукових істин нам доведеться питати дозволу королівських чиновників !  

    Усі основні відкриття Ньютона (а їх чимало) були зроблені протягом 18 місяців, під час вимушених «чумних канікул», коли Лондонський університет, де навчався молодий Ньютон, було зачинено через епідемію, а сам він переїхав на той час у село. Однак публікації цих праць до їх кінцевої перевірки та уточнення затрималися на 20-40- років (приклад, який навряд чи наслідує хоча б один із сучасних учених).